жіноче ім’я
Корінь «берт» — «berht/berhāt» в давньогерманьскому мовою означав «світло, яскравість, сяйво». Часто зустрічається в складових іменах на зразок Альберт/Альберта, Гільберт/Гільберта, Роберт/Роберта, Егберт/Егберта. Але і в якості самостійного ім’я Берта зі значенням «світла, сяюча, яскрава» теж. Схожі імена Бертона, Бертрана, Бертіна, Бертольда. Ім’я легендарних корольов давньої Європи несе в собі силу духу, красу й мудрість. Берта росте спокійною і впевненою в собі дівчинкою, розвиненою і доброзичливою. Батьків ще в дитинстві вражає мудрість дочки, її філософський погляд на речі, здатність вловити суть. Друзів у неї мало, вона не допускає до себе всіх підряд. Берта не любить самотність, але просто їй цікаво самій з собою. Вона начитана, багато розмірковує, любить фантазувати і створювати нові світи. У зовнішній світ її активність проявляється через силу духу, наполегливість, працьовитість. Берта і схильна до творчості, і до рутинного праці. З такого поєднання якостей може вийти прекрасний професіонал. Берти — чудові рукодільниці! Вже хто-хто, а Берта завжди доведе ідею до втілення. Берта — мудрий лідер. В начальники не рветься, але Доля часто призначає її на роль старшого, що на роботі, в родині. Берта не влюблива, але й не холодна. Вона спокійно йде назустріч любові. Вибравши, ніколи не зрадить, підставить плече, буде зберігати вогнище. А ось чоловік Берти може випробовувати терпіння дружини, знаючи, що вона пробачить зраду. У Берти рідко буває багато дітей. Дуже часта ситуа
корінням сходить до древньонімецької мови. З 4-6 століття відомо з письмових джерел в якості самостійного імені. Зустрічаються як історичні особистості, так і міфічні та фольклорні персонажі з цим ім’ям. Берта — ім’я багатьох стародавніх і середньовічних королев і принцес. Так за легендою звали мати Карла Великого, засновника Священної Римської Імперії. Ще Бертою або Бератой/Ператой називали древню богиню германських племен, символ зимового сонцевороту. Спочатку вона була богинею світла і добра, але з часом перетворилася у міфологічна істота альпійського фольклору кшталт Баби Яги, яка приходить в Дванадцяту ніч Святок або на Масляну і перевіряє, як поводилися діти. Кого нагородить, а кого покарає. Берта в європейській культурі асоціюється з чимось більшим, величезним, грандіозним. Є французька легенда про Большеногой Берті, фольклорна Берта ходить з величезною гусячої ногою. Тому саме цим ім’ям прозвали найбільшу гармату часів Першої світової війни. Це давнє європейське ім’я перших королівських осіб пережила хвилю популярності в 18-19 століттях через традицій романтизму, який черпав натхнення в середньовічних легендах. З тих пір ім’я стало одним з найбільш поширених в Європі, слов’янських країнах і США. У Україні ім’я рідкісне, було більш популярне при СРСР
Походження: Германське.
| Називний (хто?) | Берта |
| Родовий (кого?) | Берти |
| Давальний (кому?) | Берті |
| Знахідний (кого?) | Берту |
| Орудний (ким?) | Бертою |
В Православ’ї святкують іменини Святий Берти Вальдорфської 1 травня і Святий Берти Кентської 8 червня
Бета, Тіна
сильна, глибока, мудра