жіноче ім’я
(синтезоване, голос Lesya)
має давнє походження. Вперше воно згадується в письмових пам’ятках крито-мікенської культури (XV – XII ст. до н. е.). А популярним стало в Давній Греції. Згідно з міфами дочка останнього троянського царя – Кассандра, володіла даром передбачення, також називалося Олександрою. Разом з пануванням Римської імперії поширювалося і саме ім’я: жінки, названі так, жили в Європі, Малій Азії та Північній Африці. Воно зберегло свої позиції у Візантії і Західної Римської імперії. З прийняттям християнства в країнах Європи, а після і світу, пам’ять про святих мучениця Александрах зробила це ім’я воістину міжнародним. Воно стало набувати різні форми: Сандра, Лісандр, Алекса, Олександра, Алехандра, Аляксандра. У Україні та сусідніх державах трансформувалося в ніжні звертання: Саша, Аля, Саня, Шура, Олексаша. Найбільш відомими володарками імені стали Олександра Федорівна – дружина останнього імператора Росії, королева Британії – Олександра Датська, державний діяч Олександра Коллонтай і багато інших. Так, свята Олександра Римська вважається покровителькою сім’ї та шлюбу, їй моляться про духовну мужність, захисту від зла, спокус і зміцнення сімейних уз
Alexandra / Alexandrea (англ.), Alexandra (нім., нідерл., чеськ., словац., грец., угор., швед., норв., дан., ісл., катал.), Alexandra / Alexandrie (фр.), Alejandra / Alejandrina (ісп.).
Походження: Грецьке.
| Називний (хто?) | Олександра |
| Родовий (кого?) | Олександри |
| Давальний (кому?) | Олександрі |
| Знахідний (кого?) | Олександру |
| Орудний (ким?) | Олександрою |
| Місцевий (на кому?) | Олександрі |
| Кличний (клична форма) | Олександро |
22 березня, 2 квітня, 6 травня, 31 травня, 17 липня, 13 жовтня, 19 листопада, 23 грудня
Олександрина, Олеся, Олександр, Леся, Санька, Сашенька, Сашуня, Сашура, Сандра, Санда, Шуронька, Шурочка.
Усього зафіксовано 603 носіїв; пік — 1949 рік.
Чоловічі імена, що гарно пасують до імені Олександра.
Жіночі імена, що гарно пасують до імені Олександра.