чоловіче ім’я
Артур — чоловіче ім’я кельтського (можливо, латинського) походження, традиційно тлумачать як «ведмідь» або «ведмежий лицар»; іноді — як «шляхетний, благородний». Ім’я з густою лицарською й артуріанською міфологічною аурою.
Походження імені дискусійне. Найпоширеніша версія — кельтська: від давнього бритського artos / arto- («ведмідь»). Інша версія виводить його з римського родового імені Artorius. Усесвітню славу імені приніс легендарний король Артур — герой бретонських і валлійських переказів і центральна постать величезного циклу середньовічних артуріанських романів про лицарів Круглого столу, чарівника Мерліна й Святий Грааль. У континентальну Європу ім’я поширилося через лицарську літературу ХІІ–ХІІІ ст. До слов’ян прийшло пізніше; в Україні Артур поширилося у ХІХ–ХХ ст.
Дві провідні версії: 1) кельтське artos / arto- («ведмідь»); 2) лат. Artorius — давньоримське родове ім’я.
Arthur (англ., фр., нім., нідерл., норв., дан., браз. порт.), Arturo (італ., ісп.), Artur (пол., чеськ., рум., рос.), Artair (шотл. гельськ.), Arto / Arttu (фін., короткі).
Походження: Латинське.
| Називний (хто?) | Артур |
| Родовий (кого?) | Артура |
| Давальний (кому?) | Артурові |
| Знахідний (кого?) | Артура |
| Орудний (ким?) | Артуром |
| Місцевий (на кому?) | Артурові |
| Кличний (клична форма) | Артуре |
1 листопада, 11 грудня
Артурко, Артуронько, Артурочко, Турик, Артурчик, Артурка, Артюша, Артюшенька, Артюшка.
Усього зафіксовано 27831 носіїв; пік — 1987 рік.
Чоловічі імена, що гарно пасують до імені Артур.
Жіночі імена, що гарно пасують до імені Артур.